Авгієві стайні. У Давній Греції був цар Авгій, який любив коней. У його стайнях їх було понад три тисячі. Ці стайні майже тридцять років ніхто не вичищав, і вони під саму стелю заросли гноєм. До Авгія на службу прийшов герой Геракл (у римлян — Геркулес). Лише йому було під силу вичистити стайні. Однак Геракл був не тільки дужим, а і розумним: він пустив річку крізь ворота стаєнь, і бурхливий потік вимив звідти весь бруд. Фразеологізм «авгієві стайні» вживають, коли хочуть сказати про надзвичайну запущеність, бруд, безлад.
Антей. Фразеологізмом є ім’я персонажа грецької міфології Антея — сина Посейдона (бога моря) та Геї (богині землі). Сили йому надавала земля-мати, стоячи на якій він перемагав усіх. Проте Геракл зміг здолати Антея, піднявши його у повітря і не даючи змоги торкнутися землі. Антеями називають осіб, які мають надзвичайну фізичну силу.
Аполлон. Давньогрецький бог Аполлон мав надзвичайну вроду, витончений смак і був покровителем сонця, мистецтв і юності. Його ім’ям називають красивих молодих чоловіків.
Аріаднина нитка. Нитка Аріадни Згідно із давньогрецьким міфом, у лабіринті на острові Крит жила жорстока потвора — Мінотавр, яка мала тіло людини і голову бика. Кожні дев’ять років жителі Афін віддавали йому в жертву сім юнаків і сім дівчат. Відважний Тезей був серед чотирнадцяти нещасних. Дочка критського царя Аріадна вподобала його і потай дала йому клубок ниток та гострий меч. Тезей прив’язав кінець рятувальної нитки біля входу в лабіринт і, розмотуючи клубок, пішов заплутаними ходами. Перемігши Мінотавра, він за допомогою чудової Аріадниної нитки знайшов шлях і вивів приречених. У переносному значенні «нитка Аріадни» означає дороговказ, провідну нитку, порятунок.
Ахіллесова п’ята. За давньогрецькою легендою, морська богиня Фетіда, бажаючи зробити свого сина Ахілла безсмертним і невразливим для ворожих стріл, скупала його у водах священної річки Стікс. Та, купаючи, вона тримала дитину за п’яту, якої не торкнулася вода, тож п’ята залишилася незахищеною. Ахіллес виріс і став непереможним воїном. Однак в одному з боїв стріла, спрямована рукою бога Аполлона, вразила його в п’яту, і герой загинув. З того часу будь-яке слабке, вразливе місце в людини називають ахіллесовою п’ятою.
Бочка Діогена. Багато легенд існує про давньогрецького філософа Діогена, який жив у IV ст. до н. е. Він усім доводив зневагу до побуту, задовольняючись лише найнеобхіднішим. За переказами, Діоген жив у бочці, вважаючи будинок зайвою розкішшю. Так виник вислів «бочка Діогена», який найчастіше використовують для порівняння, коли йдеться про чиєсь аскетичне, дуже невибагливе житло.
Дамоклів меч. Походження фразеологізму пов’язане з іменем Дамокла, придворного улюбленця грецького тирана Діонісія. Одного разу під час обіду Дамокл дуже вихваляв володаря, із заздрістю говорив про нього, вважаючи його найщасливішою людиною у світі. Діонісій вирішив провчити заздрісника. Під час бенкету він наказав слугам посадити Дамокла на трон. Той був на сьомому небі від радості. Аж раптом побачив, як над його головою на кінській волосині повис гострий меч, що будь-якої миті міг обірватися і вбити. Діонісій пояснив, що це символ небезпеки, яка завжди нависає над тим, хто має безмежну владу. Відтоді вислів «дамоклів меч» уживають, коли йдеться про постійну смертельну небезпеку. Егіда. Перебувати (відбуватись) під егідою Походить вислів із грецької міфології.
Канути в Лету У грецькій міфології Лета — містична річка забуття, що текла в підземному царстві Аїда. Ковток води з неї примушував людину забути про земне життя. «Канути в Лету» означає назавжди зникнути, піти в непам’ять, пропасти безслідно.
Нитка життя Давні греки вірили, що долю людини визначають боги. Існує міф про трьох богинь долі — Мойр. Їх зображували в образах трьох старих потворних жінок, що тримають нитку людського життя. Клото (та, що пряде) сукає нитку, Лахесис (та, що визначає долю) проводить її через усі випробування, Атропос (невідворотня), перерізуючи нитку, обриває життя людини. Отже, нитка життя — символ людської долі.
Панацея від усіх хвороб.. У давньогрецькій міфології Панацея — богиня зцілення, донька бога лікарювання Ескулапа. Середньовічні алхіміки намагалися знайти універсальні ліки, які допомагали б від усіх хвороб, тому й назвали його ім’ям богині-цілительки. Нині словом «панацея» називають засіб не тільки від недуг, а й від усіх проблем.
Прокрустове ложе В одному з грецьких міфів розповідається про розбійника Полипемона на прізвисько Прокруст, що в перекладі означає «розтягувач». Усіх, хто до нього приходив, він укладав на своє ліжко. Розбійник відрубував ноги тим, для кого це ліжко було коротким, а для кого довгим — розтягував ноги. Фразеологізм «прокрустове ложе» характеризує надумане мірило, під яке насильно підганяють факти дійсності.
Прометеїв вогонь. Прометеєві муки Прометей — титан, могутній герой давньогрецьких міфів. Його образ та ім’я набули поширення в європейських літературах і фразеологізмах. Пожалівши людей, які не знали вогню і були безпорадні у боротьбі з природними стихіями, Прометей викрав у богів полум’я і передав його смертним. За це верховний бог засудив титана на страшну муку: його прикували до скелі у Кавказьких горах, і щодня велетенський орел шматував тіло і викльовував печінку. Уночі рани загоювались, і на ранок тіло було готове до нових мук. Згодом могутній Геракл звільнив страдника за наказом Зевса, захопленого витримкою і мужністю Прометея. Вислів «прометеїв вогонь» уживають тоді, коли характеризують дух благородства, мужності і таланту, а «прометеєві муки», коли йдеться про страждання в ім’я високої мети.
Самозакоханий Нарцис У давньогрецьких міфах збереглася історія про сина бога річок Дефіса і наяди Ліріони, прекрасного юнака на ім’я Нарцис. Він був надзвичайно вродливий. Якось Нарцис побачив у річці своє відображення, закохався в нього і помер від кохання. Боги перетворили його на нарциса. У переносному значенні «нарцис» — самозакохана людина; особа, яка милується собою.
Сізіфова праця За давньогрецьким міфом, боги прирекли Сізіфа — спритного і хитрого царя міста Коринф — за всі його злочини на страшну кару. Він мав вічно котити на круту гору важкий камінь. І тільки-но брила торкалася вершини гори, вона виривалася із рук Сізіфа і летіла у прірву. Знову й знову, заточуючись і спотикаючись, приречений на вічну працю, цар мусив спускатися за каменем униз і все починати спочатку. Сізіфовою працею називають безплідну, важку, нескінченну роботу
Немає коментарів:
Дописати коментар